Kepler-1649
 | |
| Історія дослідження | |
|---|---|
| Дата відкриття | рік |
| Дані с��остережень (Епоха J2000.0[2][3]  ) | |
| Пряме піднесення | 5,10515356 радіан[1] |
| Схилення | 0,730078587273 радіан[1] |
| Відстань | пк |
| Видима зоряна величина (V) | m |
| Сузір'я | Лебідь |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | км/c |
| Власний рух за прямим піднесенням | mas/рік |
| Власний рух за схиленням | mas/рік |
| Паралакс (π) | 10,7808 ± 0,0372 кутова мілісекунда[1] |
| Абсолютна зоряна величина (V) | m |
| Спектральні характеристики | |
| Спектральний клас | M5V[4][5] |
| B−V | |
| U−B | |
| Змінність | обертальна змінна зоря[6] |
| Фізичні характеристики | |
| Маса | M☉ |
| Радіус | R☉ |
| Вік | років |
| ��емпература | K |
| Світність | L☉ |
| Металічність | |
| Елементи орбіти | |
| Період (P) | років |
| Велика піввісь (a) | а.о. |
| Ексцентриситет (e) | |
| Эпоха периастра (T) | ° |
| Аргумент перицентра (ω) | ° |
| - | |
| Інформація у базах даних | |
| SIMBAD | Kepler-1649 |
Kepler-1649 (KOI-3138) — одиночна зірка в сузір'ї Лебедя. Знаходиться на відстані 302 світлових роки від Сонця.
Зірка є червоним карликом з видимою зоряною величиною близько 16m, при цьому в інфрачервоному світлі вона значно яскравіше: у фільтрі J її блиск дорівнює 13,38m, а у фільтрі K — 12,59m[7]. Вона належить до спектрального класу M5 V[8]. Маса зірки становить 0,2 маси Сонця, радіус — 0,23 сонячних радіуса. Поверхнева температура оцінюється в 3240 Кельвінів. Її світність приблизно в 194 рази менша світності Сонця.
У квітні 2017 року міжнародна команда астрономів в журналі «The Astronomical Journal» повідомила про відкриття екзопланети Kepler-1649 b[8][9], що представляє собою аналог Венери за розміром і одержуваною від зірки енергії. Її маса невідома, але, ймовірно, вона є скелястим світом. Період обігу навколо батьківської зірки становить близько 8,69 доби. Рівноважна температура її поверхні оцінюється в 307 K (у Землі — 254 K, без урахування парникового ефекту). Можливо, що планета оточена щільною атмосферою, що створює на її поверхні потужний парниковий ефект.
У квітні 2020 року у зірки відкрита друга планета — Kepler-1649c, яка за своїми властивостями може бути аналогом Землі: її радіус складає 1,06 радіуса Землі, і від своєї зірки, вона отримує 0,75 тієї енергії, що Земля одержує від Сонця — її рівноважна температура оцінюється в 234 K. Орбітальний період обертання становить близько 19,54 доби.
З великою ймовірністю обидві планети приливно синхронізовані з батьківського зіркою, тобто завжди звернені до неї однією стороною.
| Планета |
Маса (M⊕) | Радіус (R⊕) | Період обертання (днів) | Велика піввісь орбіти (а.е.) |
Ексцентриситет орбіти |
Інсоляція (S⊕) | Рівноважна температура (K) |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| b | - | 1,017 ± 0,051 | 8,689099 | - | 0 | 2,208 ± 0,094 | 307 ± 26 |
| c | - | 1,06+0,15 −0,10 |
19,53527 | - | 0 | 0,750 ± 0,032 | 234 ± 20 |
- ↑ а б в г Collaboration G. Gaia Early Data Release 3 // (untranslated) / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — VizieR, 2020. — doi:10.26093/CDS/VIZIER.1350
- ↑ Collaboration G. Gaia Data Release 2 // (untranslated) / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — VizieR, 2018. — doi:10.26093/CDS/VIZIER.1345
- ↑ SIMBAD Astronomical Database
- ↑ а б Hardegree-Ullman K. K., Cushing, Michael C., Muirhead, Philip S. et al. Kepler Planet Occurrence Rates for Mid-type M Dwarfs as a Function of Spectral Type // Astron. J. / J. G. III, E. Vishniac — NYC: IOP Publishing, AAS, University of Chicago Press, AIP, 2019. — Vol. 158, Iss. 2. — P. 75. — ISSN 0004-6256; 1538-3881 — doi:10.3847/1538-3881/AB21D2 — arXiv:1905.05900
- ↑ а б Енциклопедія позасонячних планет — 1995.
- ↑ а б Mazeh T. Photometric amplitude distribution of stellar rotation of KOIs--Indication for spin-orbit alignment of cool stars and high obliquity for hot stars // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2015. — Vol. 801, Iss. 1. — P. 3. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1088/0004-637X/801/1/3 — arXiv:1501.01288
- ↑ KOI-3138 — High proper-motion Star. SIMBAD. Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 30 квітня 2020.
- ↑ а б Kepler-1649b: An Exo-Venus in the Solar Neighborhood [Архівовано 3 лютого 2021 у Wayback Machine.], https://iopscience.iop.org/journal/1538-3881 [Архівовано 24 травня 2020 у Wayback Machine.].
- ↑ Kepler-1649 b: транзитный аналог Венеры [Архівовано 6 травня 2020 у Wayback Machine.], http://www.allplanets.ru/index.htm [Архівовано 7 березня 2020 у Wayback Machine.].
- Kepler-1649b: транзитний аналог Венери [Архівовано 6 травня 2020 у Wayback Machine.]